Про це вона розповіла на каналі «UKRAINE THE BEST».
«Коли ще до 24 лютого нагніталися ці всі новини, думки, звичайно, ми готували списки для евакуації творів, це було дуже складно, тому що колекція дуже велика, колекція цінна, дорога, і обрати з неї найбільш цінні твори було просто нереально, надзвичайно важко. Ти не знав, за яким принципом орієнтуватися, чи за століттями, чи за художниками», - зазначає Євгенія Артеменко.
Ще до повномасштабного вторгнення, розповідає гостя програми, вони найбільше згадували досвід колег київської картинної галереї, на долю яких випала Друга світова війна, тому що вони вже своєю діяльністю і роботою давали певні інструкції, як діяти тепер. Зокрема, пояснює вона, збереглося багато спогадів, як під час Другої світової війни займалися організацією евакуації творів у тилові районі, який це важкий процес вибору між абсолютно рівноцінними творами.
«Тому ми відчули себе людьми Другої світової війни, нашими колегами. Звичайно, коли розпочалася війна, відбулося повномасштабне вторгнення, директор був чи не найпершим, хто приїхав до музею, і від початку 24 лютого він пробув у музеїв, живучи там 66 днів, він буквально заступив на цілодобову вахту», - розповідає Євгенія Артеменко.
За її словами, Піклувальна рада теж у цей час допомагала навіть певним харчуванням, пакувальними матеріалами, тому що у цей час усі наукові, технічні співробітники, попри ризик походу на роботу у музей, оскільки вулиці були безлюдні, чулися ракетні обстріли, все одно ходили до музею, пакували твори, переміщували і убезпечували їх, це велика хоробрість і робота.
Як повідомляла Politeka, Гончар пояснив, що його батько у радянські часи показував, якою насправді була автентична українська культура.
Також Politeka писала про те, що Трима розповіла, як вдалося зберегти експонати музеїв після окупації Маріуполя.
